ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ



Категории Олександр Довженко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал У армiйського хiрурга Миколи Дудка спитали, що вiн, людина, яка рiзала пiвтора року тисячi людей, знайшов там у людинi — чи знайшов якусь таïну в людинi на вiйнi? Воля! — промовив хiрург, спинившись i навiть гупнувши своïм здоровим мужичим кулаком по столу. — Людина на вiйнi — це воля. Є воля — є людина. Нема волi — нема людини! Скiльки волi, стiльки й людини, — ось що я знайшов. I тут вiн розповiв iсторiю розвiдника Iвана Кармалюка. При виконаннi бойового завдання солдата було тяжко поранено. Праву руку тiльки зачепило, а лiва висiла, скривавлена вщент, i кров била фонтаном з жахливо скалiченого плеча. Вiн пiдсвiдомо розумiв, що якщо зупиниться, його знайдуть нiмцi й доб'ють, тому з останнiх сил бiг уперед. Та сили покидали його разом з витiкаючою з руки кров'ю. I тiльки коли вибiг iз небезпечноï зони, якось заспокоïвся, сили залишили його зовсiм, i вiн упав. Кармалюковi здалося, що впав вiн не на землю, а у воду, яка понесла його, вируючи, далi. Ось вiн уже начебто вдома. Поряд iз ним батько, мати, дiд, баба, сестри, кохана його Галина... Кармалюк розплющив очi. В головi промайнуло: Втрачаю свiдомiсть! В його становищi це означало зiйти кров'ю i вмерти. Зiбравши решту сил, солдат пiдповз до дерева i притулився раною до стовбура. Затиснувши таким способом розiрвану артерiю, вiн так зцiпив зуби i так широко розплющив очi, i так не жадав заплющити ïх, що санiтари, пiдбираючи ранком загиблих бiйцiв, подумали, нiби перед ними труп з розкритими, застиглими очима. — Живу... — прошепотiв Кармалюк. Оббита ряднами та простирадлами сiльська хата правила за операцiйну. Хiрург працював безперервно вже кiлька днiв. Перед його очима на столi розверзались такi безоднi страждань, що всяка свiжа людина зомлiла б або зiйшла б слiзьми, наблизившись хоч на годину до цього жахливого жертовника вiйни. Вiд людських страждань та безсонних ночей втрачали свiдомiсть медсестри, на ïх мiсце ставали iншi. Хата тремтiла вiд вибухiв, двiр був переповнений пораненими, якi лежали просто неба. Вкрай стомленому хiрурговi, аби вiн не витрачав часу, ïжу подавали прямо до операцiйного столу. Вiн вже валився з нiг i нервував: Ну що за чорт! Звiдки стiльки терпiння? Чотирнадцять мiсяцiв рiжу, i хоч би тобi один загукав, почав клясти, ненавидiти смерть... Нi! Мовчать, покiрливi. — Слiдуючий! Перед хiрургом лежав Кармалюк. Три днi минуло з тих пiр, як солдата було поранено. Вiн втратив багато кровi, жар вiд газовоï гангрени палив його. Рука страшенно роздулась, почорнiла й смердiла. Не допомагав i новий спосiб лiкування гангрени, який придумав сам лiкар. Кармалюк смiливо попросив вiдтяти йому руку. Рiжте швидше! — наказав вiн, здивувавши лiкарiв. Але ампутацiя руки не зарадила справi: забагато солдат втратив кровi. Весь час його не покидала свiдомiсть, вiн жодного разу не закричав, зосередивши всю свою волю на цьому напруженому опорi смертi. Хiрург, який прийшов оглянути Кармалюка, вже не призначив навiть жодних процедур. З усього було видно, що вiн вважає пораненого безнадiйним, адже навiть пульсу майже не було. Кармалюк поглядом запитав його, чи ще йому судилося жити. А що сказати хiрурговi? Що говорити хiрургам щодня коло лiжка вмираючих? Що? — Нi, нi...Житимеш... Хiрург пiшов, а Кармалюк кинувся на подушку й заридав. Вiн пригадав своє Подiлля, рiдних, i жадоба життя, жадоба помсти охопила його. Лiкар був у перев'язочнiй, коли дверi рiзко вiдчинилися i зайшов Кармалюк. Страшний вiн був i прекрасний. — Перев'язку! — застогнав солдат i впав на руки лiкарiв. Нiхто не мiг зрозумiти, де в цього хворого, в якого вже майже не було пульсу, взялися сили дiйти до перев'язочноï. I тiльки хiрург усе пояснив: У нього була воля... Вiн житиме бiльше за нас з вами! Нiколи ще так палко не хотiлося хiрурговi врятувати життя людинi, як зараз. Так сила опору смертi помножила силу лiкаря, i цю силу лiкар вертав хворому. Коли прооперованого Кармалюка вносили до палати, всi пораненi з гордiстю дивилися на нього, аплодували i дякували йому — адже ïм також передавалася його воля до життя.

Метки ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ, ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА XX СТОРIЧЧЯ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ